СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА  СЛУЖБА 

              СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ                                        ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ

     Омельченко Анджела Борисівна                                   Чайка Майя Миколаївна

КОНТАКТИ: (0536) 76-36-65

 e-mail:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВІЙНИ

(рекомендації для викладачів, здобувачів, батьків)

https://drive.google.com/drive/folders/1j876HTS4jrCrYll2efHtfos_XxCH3F20

Жахливі сновидіння — один із наслідків тривалого стресу, коли уві сні ми продовжуємо проживати травматичні події. Однак, здоровий сон — основа нашої життєдіяльності, його треба намагатися відновити якнайшвидше.

 Кілька простих технік, щоб позбутися жахливих сновидінь.

 Техніка флешбек
Застосовується американськими психотерапевтами, які працюють з ПТСР.
Вигадуєте жахливому сну позитивну кінцівку й провомляєте його вголос. Бажано також записати його на аркуші або в нотатках телефону. Перед сном прочитати вголос ще двічі.

Наприклад, бійцю, якого буквально по частинам зібрали після Іловайського котла, постійно снився жах, у якому він тікає від вибуху й з розбігу падає у величезну яму. На цьому моменті він завжди прокидався в холодному поту. Це мучило його протягом кількох років: періодично після хвилювань йому снився цей сон.

Разом із психотерапевтом, він змінив кінцівку сну: стрибає не в яму, а в неглибокий басейн (боєць під два метри зросту, але плавати не вміє, хоча воду дуже любить), з теплою водою й гарними дівчатами. І перебуває там з насолодою. За кілька днів сон минув і більше не повертався.

Техніка безпека
По суті, це розширення техніки флешбеку. Треба закінчити сон таким чином, щоб у сні взагалі не було небезпеки.

Наприклад, дівчині сниться, що за нею женеться гвалтівник. Вона прокидається й вигадує, що втекла й все закінчилось добре. Але тоді мозок запам'ятає, що цього разу втекла, а ось наступного — не факт. Дієвішою була б кінцівка, в якій дівчина тікала від гвалтівника, а потім придивилася й виявилося, що це її давній друг біг за нею: хотів обійняти та поспілкуватися, а вона не впізнала і злякалася.

Сюжети треба вигадувати свої власні, у які ви самі легко повірите і які будуть вам приємні.

ЯК НАДАВАТИ ПЕРШУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ?

Алгоритм надання першої психологічної допомоги, який складається з п’яти кроків,під умовною назвою «5В». Це означає: «Впізнати — Визнати — Відреагувати —Відскерувати — Відстежити».
Крок перший. «Впізнати» Помітити та впізнати ознаки розладу, підійти до людини,висловити занепокоєння, запропонувати розмову. Оберіть час і місце, де б вам незаважали провести розмову. Пропозиція поговорити, коли навколо багато людей, —не найкраща ідея. Знайдіть місце, де ви перебуватимете сам на сам, і лише тодіпроведіть діалог.
Крок другий. «Визнати» Неосудливо вислухати, розпитати, уточнити.На цьому етапі ми приймаємо досвід людини та показуємо їй нашу готовність бути поруч з нею і слухати. Коли вона дала згоду поговорити з вами, запитайте її про почуття, симптоми і думки. Поцікавтеся, що людина відчуває і скільки часу це триває,що саме вона помітила за собою та що про це думає.Вона може звинувачувати себе в розладі чи неспроможності подолати цей стан. На цьому етапі варто запевнити її, що психічні розлади — це такі ж самі захворювання, що потребують лікування та корекції, і людина не може бути в цьому винною.
Крок третій. «Відреагувати» Запропонувати підтримку та допомогу, надати інформацію, заохотити до самодопомоги та пошуку додаткової підтримки. Коли ми розпитали, вислухали, уточнили, встановили ближчий контакт і довіру, ми пропонуємо допомогу, знайомимо з потрібною інформацією, спонукаємо до методів самодопомоги або звернень по додаткову допомогу. При цих станах типовим може бути відчуття безнадії. Тому варто бути готовими до слів на кшталт «мені нічого не допоможе». Запитайте, чи знає вона, що з нею відбувається і чи хотіла б дізнатися більше. Якщо так — надайте їй цю інформацію. Запитайте, чи потрібна їй допомога від вас, чи хотіла б вона мати якусь сторонню допомогу, можливо, фахівців. Запропонуйте методи самодопомоги.
Крок четвертий. «Відскерувати» Запропонувати звернутися за фаховою допомогою.
Якщо несприятливий стан триває більше двох тижнів, якщо він негативно впливає на повсякденне життя, якщо людині важко функціонувати, виникають проблеми на роботі та у спілкуванні з іншими — дуже важливо скерувати людину звернутися по фахову допомогу.
Крок п’ятий. «Відстежити» Звернути увагу на стан людини, з’ясувати, чи зверталася людина до фахівців та яким був результат, надати додаткову підтримку у разі потреби.
Після того, як ми надали допомогу, підтримали, порекомендували, куди звернутися, ми звертаємо увагу на стан колеги, з’ясовуємо, чи звертався/зверталася він/вона до фахівця, яким був результат, чи потрібна якась додаткова підтримка.

ЯК ДОПОМОГТИ ЛЮДИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ПАНІЧНУ АТАКУ?

У багатьох людей в житті буває лише один-два напади паніки, і проблема минає, можливо, коли закінчується стресова ситуація. Але якщо у вас періодичні, несподівані напади і ви відчуваєте постійний страх перед наступним, може виникнути стан, який називається панічним розладом.
Панічна атака — це раптовий епізод сильного страху, що зумовлює важкі фізичні реакції, без реальної небезпеки чи видимої причини. Коли трапляються напади паніки, ви можете подумати, що втрачаєте контроль, переживаєте серцевий напад або навіть помираєте.

Причини панічних атак:
— спадковість;
— стресова ситуація (переїзд, подружній конфлікт, операція, нові обов’язки чи фізична хвороба, смерть близької людини);
— травматична подія (сексуальне насильство або серйозна аварія);
— темперамент, чутливий до стресу або схильний до негативних емоцій;
— зміни у роботі певних ділянок мозку;
— куріння або надмірне споживання кофеїну;
— історія дитячого фізичного або сексуального насильства.

Панічні атаки зазвичай починаються раптово, без попереджувальних ознак. Вони можуть завдати удару будь-коли — за кермом автомобіля, у торговельному центрі, під час засинання або ділової зустрічі.
Коли варто звернутися до лікаря? Якщо у вас були симптоми панічної атаки, якомога швидше зверніться по медичну допомогу. Панічні атаки хоча й спричиняють сильний дискомфорт, але не загрожують життю. Проте з ними важко впоратися самостійно, крім того, вони можуть посилитися без лікування.
Симптоми панічної атаки можуть також нагадувати симптоми інших серйозних проблем зі здоров’ям, наприклад, серцевий напад, тому важливо звернутися до сімейного лікаря, щоб виключити такі ризики.

Ускладнення панічних атак:
— розвиток специфічних фобій (наприклад, страх керування автомобілем або виходу з дому);
— часті звернення по медичну допомогу через погане самопочуття;
— уникання певних соціальних ситуацій;
— проблеми на роботі чи в школі;
— депресія, тривожні розлади та інші психічні розлади;
— підвищений ризик вчинення самогубства;
— зловживання алкоголем або іншими речовинами.
Люди, які стикалися з панічними розладами, також можуть переживати агорафобію. Це страх відкритого простору й натовпу, адже перебування в таких місцях або ситуаціях може спровокувати панічну атаку. Люди з агорафобією намагаються не виходити за межі оселі наодинці, не відвідувати супермаркети, уникати подорожей певними видами транспорту, можуть боятися переходити мости, їздити в ліфті тощо.

Допомога і профілактика:
— зрозумійте причини тривоги, паніки й агорафобії;
— визначте ситуації, яких ви уникаєте чи боїтеся;
— оцініть природу конкретних симптомів, їх частоту і важкість, а також обставини, за яких виникає паніка;
— з’ясуйте, чи є супутні фактори (депресія, інші тривожні стани, вживання психоактивних речовин тощо).

Рекомендовано:
— практики для розслаблення м’язів;
— релаксація за допомогою дихальних вправ;
— навчитися розпізнавати власні ознаки стресу та визначити разом зі спеціалістом ефективні техніки для їх послаблення.

Соціально-психологічна служба (СПС)  коледжу діє відповідно наказу Міністерства освіти і науки України від 22 травня 2018 року №509 «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України» та керується у своїй роботі «Положенням про психологічну службу і етичним кодексом психолога».

Робота СПС коледжу спрямована на вирішення проблем, з якими звертаються здобувачі, їхні батьки, викладачі та співробітники.

СПС коледжу працює над підвищенням психологічної культури викладачів та здобувачів, забезпечуючи належний рівень їхньої психологічної компетенції, сприяє психологічній підтримці навчально-виховного процесу та допомагає у розв’язанні різноманітних особистісних та професійних проблем, які мають психологічне підґрунтя.

Хочеш змінити світ – почни з себе. Н. Пезешкіан 

Шлях до благополуччя, здоров’я, процвітання та гармонії починається з маленького кроку назустріч собі, з бажання розплутати клубок життєвих негараздів, розчарувань та тривог, із відновлення глибинної любові і поваги до самого себе. Все можливо, тільки не варто залишатися один на один зі своїми проблемами, адже є психологія – наука, що протягом віків допомагала людині знаходити вихід із найскладніших ситуацій.

Напрямки роботи:

• проведення занять з елементами тренінгу, психологічних годин, семінарів, годин спілкування;
• надання індивідуальних та групових консультацій;
• проведення анкетувань, тестувань;
• участь у фахових семінарах, конференціях, методоб’єднаннях;
• співпраця з превентивним сектором Кременчуцького відділу поліції, Кременчуцьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, кабінетом Довіра, Службами у справах дітей, Кременчуцьким міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Індивідуальна консультація у психолога та соціального педагога – це час, який належить тільки Вам! Це час та місце, де можна вільно думати та відчувати, аналізувати та змінюватися, ефективно та самостійно вирішуючи всі свої життєві проблеми.

На консультації у психолога чи соціального педагога Ви зможете зрозуміти, чому виникають складнощі та проблеми у Вашому житті та як їх можна уникнути або подолати. Це можливість поміркувати про себе та своє життя, можливість визначитися з тим, як саме Ви хочете жити, які стосунки мати, як зробити своє життя наповненим енергією та натхненням.

Принципи роботи:

• відповідальність;
• конфіденційність;
• толерантність;
• повага до клієнта;
• об’єктивність;
• захист інтересів клієнта;
• почуття емпатії.

Для досягнення своєї мети СПС координує свої дії та тісно співпрацює з педагогічним та студентським колективами, батьками та адміністрацією.

Кабінет практичного психолога та соціального педагога знаходиться

на 2-му поверсі 1 корпусу коледжу.

Графік проведення консультацій

практичним психологом та соціальним педагогом коледжу

*Як допомогти людині вийти з шокового стану після побачених вибухів*

1. *Встановлення контакту*
Завдання: Переконатись, що на вашу присутність якось реагують, вас бачать і чують. Для цього необхідно залучити людину до взаємодії з вами.

Що робити: Зверніться до нього, наприклад: "Кивни, якщо ти мене чуєш", "Я Діма, як тебе звуть?", "Я зараз стискаю твою руку, стисні у відповідь мою".

2. *Підтримка*
Завдання: Показати людині, що вона не сама, що вона впорається і ви їй у цьому допоможете.

Що робити: Скажіть йому: Я тут, я поруч, Ти молодець, Ми разом.

3. *Раціоналізація*
Завдання: Переключити увагу з емоційних переживань та активувати раціональне мислення.

Що робити: Запитайте в нього, звернувшись на ім'я, яке ви дізналися на кроці 1

Дата народження.
Адреса проживання.
Прізвище.
Який сьогодні день.
Що сталося.
З ким ти був.

4. *Зв'язок із реальністю*
Завдання: Зменшити дезорієнтацію та розгубленість, позначивши реальний стан справ та дії, які необхідно зробити.

Що робити: Скажіть йому, наприклад: "Поруч вибухнув снаряд", "Ти живий", "Зараз нам треба встати і йти в укриття".

5. *Активація автономності*
Завдання: Повернути здатність дбати про себе самостійно.

Що робити: Важливо не робити те, що людина може зробити сама. Використовуйте замість прохань наказовий спосіб, тобто не просіть, а наказуйте. Наприклад:

"Налий собі води та випий", "Візьми дитину за руку", "Застебни куртку".

Ці кроки допоможуть людині поступово повернутись до звичайного стану.
_Джерело: Instagram Дмитро Карпачов_

*Як допомогти літнім людям впоратися із тривожністю під час воєнних дій?*

1. Підтримувати постійний зв’язок, незалежно від того, в одному місті ви живете чи в різних. Слід телефонувати літнім членам родини вранці та ввечері, не проявляючи власну тривогу та страхи. Під час розмов слід бути впевненими та спокійними. Передавайте слухавку дітям та онукам – нехай вони піднімуть настрій стареньким. При цьому важливо домовитися про час, коли ви зідзвонюєтеся.

2. Проговорити план усіх можливих ситуацій та бути готовими до всього. Розробіть та обговоріть план максимально конкретно. Така послідовність та ясність заспокоїть літніх людей.

3. Піклуватися про здоров’я своїх літніх родичів. Запитайте, чи всі ліки вони мають, яке в них самопочуття тощо. Якщо необхідно поповнити аптечку, особливо коли йдеться про ліки від хронічних захворювань, допоможіть їм у цьому.

4. Обговорити, скільки, де саме та які новини дивитися та слухати. Поясніть, що наразі велика кількість інформації є провокативною та неправдивою, а отже може зашкодити. Разом оберіть одне чи кілька ЗМІ, яким ви довіряєте, і подбайте, щоб ваші рідні не стали жертвами фейків.

5. Частіше обійматися. Переоцінити важливість дотиків просто неможливо, і наразі вони потрібні як ніколи.

Не забувайте про літніх людей, які поруч з вами: сусіди, колеги, просто бабуся в магазині. Допомагайте самотнім стареньким, якщо маєте таку можливість.

Джерело: Психолог Лейла Гасанова

*5 вправ, щоб знизити тривогу*

*Перша вправа — раціональна.* Потрібно дізнаватися правдиву інформацію про ситуацію і вірити у свою готовність виконувати ті дії, які нам допоможуть впоратись.
Все, що нам наказують робити наші військові, тероборона чи протиаварійні організації, треба виконувати. Тримайте в голові все, що вам допомагало колись в минулому, коли ви були у стресі. Ви вже не один раз впорались зі стресом, впораєтесь і тепер.

*Друга вправа — дихальна.* Вам потрібно відчувати своє дихання і використовувати його, щоб відновити рівновагу. У цьому допоможе так зване «квадратне» дихання: 4 секунди на вдих, 4 секунди — затримка дихання, 4 секунди на видих і 4 секунди — затримка без повітря.

*Третя вправа — обмежувальна.* Обмежуйте свій інфопотік. Просто не читайте новини. Якщо щось станеться — вам скажуть сусіди чи друзі.

*Четверта вправа — тілесна.* Відчуйте ноги на підлозі. Станьте в кут, де ви відчуваєте себе захищеним. Думайте про тіло, про те, що воно відчуває. Ви пружна людина, ви гнучка людина, ви міцно стоїте ногами і опираєтесь спиною. Нормалізуйте дихання і споглядайте за м’язами. Ваші м’язи розслабляються не всі одразу. Просто називайте частини тіла, де ваші м’язи розслабляються. Покладіть руку на серце, послухайте стукіт серця, усвідомте себе живим.

*П’ята вправа — аналітична.* Ця техніка полягає в пошуку тверджень, альтернативних вашим тривожним думкам. Такі альтернативні твердження допомагають знизити тривогу та зосередитись на виході зі складної ситуації.

_Джерело: FB Наталя Підлісна_

*Як заспокоїти дітей під час війни?*

Обняти та взяти за руку.
Сказати, що ситуація дуже складна. Сталося те, чого ми боялися. І нам важливо бути дуже зібраними та допомагати один одному. Ми разом. Армія зараз робить усе можливе, щоб ми були у безпеці.
Ми можемо чути страшні звуки, довкола люди можуть боятися. Можливо, нам потрібно буде перейти у безпечніше місце.
Запитати дитину, яку іграшки вона хоче взяти з собою.
Закликати дитину уважно виконувати прохання батьків в екстремальній ситуації
Пояснити, що вам також страшно. Та запевнити, що ми все владнаємо.

_Джерело: Facebook Світлана Ройз_

Дитяча психіка - найвразливіша. Діти добре відчувають будь-які зміни в поведінці своїх батьків, навіть якщо ті вдають, що нічого не відбувається.

Як правильно пояснити дитині про те, що зараз - йде війна, що тривожна сирена, вибухи та постріли - це знак йти до укриття, а головне - як заспокоїти?

Ні в якому разі не приховуйте правди, будьте відвертими, не вигадуйте свої варіанти подій, а головне - запевніть їх у тому, що зробите все, аби їх захистити.

Основною метою діяльності практичного психолога коледжу є розвиток у здобувачів освіти навичок самодопомоги, підвищення рівня стресостійкості та здатності підтримати оточуючих в складних життєвих умовах.
Пріоритетними напрямами діяльності соціально-психологічної служби коледжу є:
– психологічна просвіта й профілактика серед здобувачів та викладачів;
– проведення індивідуальної і групової психодіагностики серед учасників навчально-виховного процесу, розробка рекомендацій за результатами проведених соціально-психологічних досліджень;
– психокорекційна робота серед здобувачів із застосуванням методів психокорекції;
– консультативна робота з батьками, здобувачами, викладачами;
– організаційно – методична робота;
– зв’язки з громадськістю.

Навіщо йти до психолога?

У житті бувають такі ситуації, коли нам здається, що ми у безвиході. Психолог дає “поштовх” у напрямі вирішення вашої проблеми. Він не порадник і не учитель, швидше провідник, якого наймає мандрівник, щоб знайти складну ділянку свого шляху.
До психологів звертаються здорові, “нормальні” люди. Одні хочуть краще розуміти себе і оточення, прагнуть до самопізнання, особистого зростання, пошуку і розкриття себе. Інші – знайти вихід із складної життєвої ситуації, зробити своє життя яскравішим і насиченим, більше безболісно пройти складнощі повсякденного життя.
Навіщо мені професійний психолог? “У мене є хороший друг, якому я можу довіритися. Що ж такого може зробити психолог, чого не може друг”?, – приблизно так міркує безліч людей. Психолог може дати Вам якісно новий досвід людських відносин.
Робота психолога з клієнтом – це не розвага, а глибокий обмінний процес, який відбувається в атмосфері безумовної довіри. Психолог – людина, яка захоплена своєю роботою, тому що прагне зрозуміти людей, упізнати їх і допомогти їм.
Хороший психолог має здатність любити і поважати людей.
«Ніде не віднайти спокою тому, хто не знайшов його в собі самому» Франсуа де Ларошфуко
Кожен студент має можливість одержати психологічні поради та підтримку в будь-яких особистих проблемах, допомогу в налагодженні стосунків, поділитися своїми переживаннями, радістю. І таким мудрим порадником, уважним співрозмовником, щирим другом є психолог.
Робота психолога полягає в наданні допомоги студенту під час адаптації в новому колективі, у створенні сприятливого психологічного клімату, допомозі в конфліктних та стресових ситуаціях.
Довіртеся собі, дозвольте психологу Вам допомогти, адже Ви варті того, щоб бути щасливими.
Ті, хто бажають глибше пізнати себе, особливості своєї поведінки, типологічні особливості особистості та багато іншого, можуть зробити це за допомогою психодіагностичних методик.
https://nssu.gov.ua/domashnye-nasilstvo/inform_karta

Служби підтримки постраждалих осіб
1. центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2. притулки для дітей;
3. центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4. соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5. центри соціально-психологічної допомоги;
6. територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7. інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Особам, які мають високий рівень психосоціального стресу, доцільно радити наступне:
• оволодіти умінням психоаутотренінгу;
• бути постійно зайнятими справами, не залишати часу для суму, туги, журби;
• не зберігати тривалий час образ у своєму серці, не залишатися з ними сам на сам, відкриватися своїм рідним та друзям;
• навчитися дивитися на себе з боку, бути гнучкими у дискусіях, не упиратися у власні погляди, вчитися слухати інших, особливо тих, хто старше, має більш високу освіту та життєвий досвід;
• у вільний час займатися улюбленими справами, більше і частіше бувати на природі, приймати участь у спортивних змаганнях;
• не жалкувати про минуле, не катувати себе за вчорашні невдачі, починати кожен день як нове життя, концентрувати свої духовні і фізичні сили на кращому виконанні завдань сьогодення.
• пам’ятайте, що страхи властиві всім, тільки одні люди йдуть їм на зустріч і перемагають їх, а інші — весь час тікають, а страхи весь час їх переслідують. Тому що від страху втекти неможливо, так як він створюється і живе тільки в нашій уяві.

Примірний перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства
Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства
• До територіального органу поліції або за телефоном 102.
• До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоці.
• До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
• До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
• До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
• До близької людини.
• На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»
Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:
0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)
Дзвінки на лінію — безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.
Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):
116-123 (цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),
0-800-500-225 та 116-111 ; https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.
Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:
(044) 255-64-50
Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:
Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
• інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
• безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• правові консультації;
• в ‘язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв ‘язку.